«Рік минув, труна до мене ближче...»

Михайло Грушевський

І

Рік минув, труна до мене ближче,

А до мети чи став я ближче? Ні,

Як перш, вона висока та далека,

Як перше, йти до неї довго ще мені.

Між ясними, високими зірками

Зорить вона, ота моя мета,

Мов зірка, ясна та блискуча,

Мов зірка, чиста та свята.

Часи минають, а все до моєї мети

Довго, ой довго ще треба брести,

Тай я не знаю, чи дасть мені Біг милосердний

Хоч коли-небудь дійти.

Треба для того і праці, і сили,

Вік свій оддати увесь, до могили,

Розум і серце для сего оддати,

Думки на щастя й кохання зовсім занедбати…

А все для чого? Щоб, може, й мети не добувшись,

Без жадній користі собі одійти у минувшість,

Щоб закопати з собою, в глибоку могилу,

Ті думки й бажання, що вік твій зробили немилим,

Щоб бачити звідти собі, як знущається брат над братами

Та топче твою усю працю своїми клятими ногами,

Як він сміється із тебе та з всіх тих «безштаньків упертих»,

Що хтіли змагатись із ним, лиходієм багатим,

А ті всі, для кого оддав ти і тіло, і душу всю навіть,

Щоб пану свому сподобаться, тебе на всі заставки лають.

Жовтня 17, р.Б. 1884

Перша публікація: Михайло Грушевський: Із літературної спадщини. – С. 82.

Подається за автографом: ЦДІАЛ України. – Ф. 401. – Оп. 1. – Спр. 56. – Арк. 16.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 46 – 47.