Думка (Зовсім я хлопець молодий...)

Михайло Грушевський

Зовсім я хлопець молодий,

Ще, може, житиму чимало,

Моїх дум пишних та надій

Літа в труну ще не уклали.

Ще, може, долю принесуть

Мені літа, а може, й славу,

Ще втраплю справдить як-небудь

Моїх надій запас чималий.

Але чи вбачу я коли,

Як розіллється світ в народі,

Не буде вже неволі скрізь,

Тай скажуть всі неволі – «годі!»

Не кепкуватиме тоді

З сіроми бідной бучний дука,

Коло поспольських грошенят

Не грітиме все панство руки.

За слово правди в кайдани

Не закує вже горде панство,

Скрізь буде згода на землі,

Бахурство зникне та гультяйство.

Ні, не діжду, не доживу,

Та, мабуть, не діждеться сього

Ніхто – такую вже чергу

Ми маєм, певне, всі од Бога.

Зрівняй всіх зараз, обділи

На рівний пай добром усяким,

Підуть знов чвари заздрісні,

Знов пануватимуть сіпаки;

Знов дужчий меншого знузда,

Почне сміятись, катувати,

А той, сховавши плач в грудях,

Почне на його працювати…

Заплаче – що ж, хай плаче він,

Порепаний ґрунт поливає –

З землі, политої сльозой,

Прибуде пану урожаю…

А то ще й пан його штовхне:

«Ото поганець, син собачий!

Чи ти сказився? Що ти плачеш?

Співай-но та плещи в долоні!»

І той йому співать почне,

Ковтаючи сльозу солону.

Ні, не діжду, тай думка ця

Про людські сльози, людське лихо

Все катуватиме мене,

Труїтиме веселі втіхи.

Січня 12, Р. Б. 1884

Примітки

Перша публікація: Михайло Грушевський: Із літературної спадщини. – С. 83–84.

Подається за автографом: ЦДІАЛ України. – Ф. 401. – Оп. 1. – Спр. 56. – Арк. 18-19.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 35 – 36.