Перед (не пізніше) 25.11.1913 р. До І. Джиджори

Дорогий Іван Миколаєвич!

Я ще не післав послав відповіди відповіді Виділу, ждучи від Вас відомости відомості, але далі трудно відкладати, напишіть зараз.

Кілька день дістав письмо секції (Кревецького), що секція «рішила не приймати до відома уступлення і просити взяти його назад», а «коли б ся просьба лишилася без успіху» – просить подати мотиви резігнації резигнації.

Що нового у Вас? Що зроблено? Чи буде статя стаття Ignotus-a до XI кн[ижки]? Ще тиждень часу є. Як ні, то завчасу треба для XII, котру будуть старатися випустити на перші числа грудня.

Чи не було чого з кореспонде[н]ції?

Ваш М.Г[рушевський]

Разом з сим відсилаю останні коректи «Записок»; допильнуйте по змозі, щоб скоро випустили.

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 265, арк. 95 – 96).

Місце написання встановлено за змістом, дату – за відповіддю І.Джиджори на цей лист 25 (12) листопада 1913 р., у якій він подає поради М.Грушевському щодо відповіді Виділу та Історичній секції НТШ.

Я ще не післав послав відповіди відповіді Виділу… – Ця відповідь була не першою і не останньою.

Після вересневих нарад з київськими членами НТШ, які згодилися з М.Грушевським щодо його відмови від посади голови НТШ, в 20-х числах жовтня вчений прибув до Львова на виклади. 24 (11) жовтня він написав до Виділу такого листа:

«Отсим подаю до відомости відомості Хв[ального] Виділу, що я складаю з себе уряд голови Товариства і редакцію його видань: 116 том «Записок» докінчу» (ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 405, арк. 5).

На звернення того ж Хвального Виділу 28(15) жовтня історик більш докладно обгрунтовує своє рішення:

«З приводу письма Хв[ального] Виділу з 24/Х мушу ствердити, що вибір Загальними зборами комісії для розслідження закидів анонімної брошури не наступив по моїй інтенції. Позволю собі пригадати, що моєю інтенцією було, аби Загальні збори, не приступаючи до дневного денного порядку, вибрали комісію для оцінки брошури і що по вислуханню її справоздання перейшли до дискусії над справозданнєм справозданнєм уступаючого Виділу» (Там само, арк. 6).

Лист М.Грушевського від 24 (11) жовтня було відчитано на засіданні Виділу 29 (16) жовтня 1913 р. (Хроніка НТШ. – Львів, 1913. – Ч. 56. – С. 5), але вже 6 листопада (24 жовтня) 1913 р. керівний орган НТШ знову звернувся до М.Грушевського з проханням повернутися до виконання своїх обов’язків. З питанням, як на цей раз сформулювати свою відповідь, професор звертається до свого учня.

У листі від 25 (12) листопада 1913 р. І.Джиджора подає варіант відповіді Виділу та Історично-філософській секції. Скориставшись його порадою, 29 (16) листопада 1913 р. М.Грушевський відправляє листа:

«До Хвального Виділу Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові. На лист Хв[ального] Виділу з дня 6/XI маю честь пояснити, що я зрікся, не можучи працювати в Товаристві в теперішніх обставинах, а тим самим брати відповідальність за його діяльність і її результати» (ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 405, арк. 7 – 7 зв.).

У цьому ж листі М.Грушевський порушує також питання про подальше адміністративне управління Академічним домом, вважаючи найбільш відповідним для цього НТШ. Власне, відповідь М.Грушевського Виділові по суті і формі практично збігається з редакцією І. Джиджори.

Але і на цьому листовні «перемовини» Виділу з М.Грушевським не скінчилися. Як свідчить лист професора до свого учня від 12 грудня (29 листопада) 1913 р., Виділ сповістив, що не бачить причини, чому М.Грушевський не може працювати в теперішніх обставинах, і буде старатися усунути названі перешкоди. Михайло Сергійович не бачив необхідності відповідати, і, скоріше за все, не відповів (документів подібного змісту не виявлено).

Останню «відмовну» відповідь М.Грушевський надіслав на рішення загальних зборів НТШ від 26 (13) грудня 1913 р. у березні 1914 р. (див. коментар до листа, відправленого з Києва близько 20 – 21 (7 – 8) березня 1914 p.). Див. також листи М.Грушевського від 5 грудня (22 листопада) 1913 р. та 12 грудня (29 листопада) 1913 р.

Кілька день дістав письмо секції… – Свою історію має і відмова М.Грушевського від посади голови Історично-філософічної секції НТШ.

24 (11) жовтня 1913 р. паралельно з заявою до Виділу вчений подав короткого листа і до Хвальної Історично-філософічної секції НТШ:

«Прошу прийняти ласкаво до відомости відомості, що я уступаю з президії секції» (ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 118, арк. 4).

5 листопада (23 жовтня) 1913 р. на засіданні секції було зачитано цей лист-заяву і на внесення В.Охримовича ухвалено:

«Резигнації не приняти прийняти до відома й просити проф. М.Грушевського, щоби взяв її назад; в противнім разі, щоби подав її причини» (Хроніка НТШ. – Львів, 1913. – Ч. 56. – С. 10 – 11; ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 42, арк. 136).

Серед присутніх на цьому засіданні секції був і І.Джиджора. 4 грудня (21 листопада) 1913 р. М.Грушевський надіслав з Москви до Історично-філософічної секції НТШ лист з підтвердженням своєї відмови:

«До Хвальної Історично-фільософічної філософічної секції Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові. На лист Хвальної секції маю честь пояснити, що свою резігнацію резигнацію заявив я тому, що в тих відносинах, які останніми часами утворилися, я однаково не можу працювати в Товаристві; тому ж змушений і при сій резігнації резигнації оставати. З високим поважаннєм поважанням М.Грушевський. Москва, 21, XI.913» (Там само, спр. 966, арк. 59; лист адресований Іванові Кревецькому).

Як свідчать протоколи, цю «відмовну відповідь» професора М.Грушевського було прочитано на секції лише 31 грудня 1913 р. Рішення у справі було відкладено «на пізнійше пізніше» (Там само, спр. 42, арк. 141; Хроніка НТШ. – Львів, 1913. – Ч. 56. – С. 17 – 18). Див. також лист М.Грушевського від 5 грудня (22 листопада) 1913 р.

…Чи буде статя стаття Ignotus-a до XI кн[ижки]? – До XI і XII книжок (Т. LXIV) своїх оглядів Ignotus не подав. Наступний з’явився у лютому 1914 р. під назвою «З австрійської України. Виборча реформа» (ЛНВ. – 1914. – Т. 65. – Кн. II. – С. 381 – 393).

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 269 – 270.