Логотип сайту «Михайло Грушевський»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Листи М.Грушевського / 1912 р. / 24.12.1912 р. До І. Джиджори

До І. Джиджори

11 (24) грудня 1912 р. Київ Второк, 11(24).XII
X

Варіанти тексту

Посилаю Вам проект записки моєї до мін[істерства]. Дечого я не міг з пам’яти пам’яті написати і лишив місце, Ви доповніть, а можете і змінити відповідно до того, що Вам казав Фінкель, а може, й підете з сим проектом до нього і прочитаєте йому – чи не треба ще чого. І потім або просто передайте Роздольському перекласти, або – коли ще богато багато чого треба дописати – пришліть ще мині мені, я зараз відошлю відішлю.

Чи додасте се до подання? Чи зробили вже і другу візиту, про котру ми говорили і котра відай мусить попередити внесеннє внесення подання.

Тут вчора з’явився автор, Vox et praeterea nihil, був в «Раді», Клюбі Клубі etc. Каже, що приїхав пошукати кореспондентів і поїде за ними далі; заговорював про нав’язаннє нав’язання близших ближчих відносин з політич[ними] кругами, пробував інспірувати, напр., що я не інтересуюсь справою камениці кам’яниці, що все К.Левицький – він добув позику для сього дому etc.

Коли Чик[аленко] дорікнув йому за поведеннє поведення «Діла», він запевняв, що се було при попередніх редакторах, а він незвичайно богато багато мині мені завдячує і ніколи не позволив би собі виступити против проти мене. З сеї розмови Ч[икаленка] з ним вияснилося напевно, що Томаш[івський] був автором статей.

Автор Vox тільки сконстатував, що не він се відкрив (бо Чик[аленко] почав з того, що назвав його автором), але сказав, що Том[ашівський] не криється з сим і при новім виданню виданні брошюри брошури обіцяв поставити на ній своє ім’я (Чик[аленко] і Павлов[ський] знали з того, що він прислав комусь відбитку, підписавши на ній своє ім’я). Ч[икаленко] каже, що він (Ч[икаленко]) досить сильно відізвався про поведеннє поведення Том[ашівського] і наговорив взагалі дусерів «Ділу», к[от]ре недавно піднесло статейку «Раді».

Хоткевич оголосив, що буде видавати місячник; перед тим пропонував Чик[аленку], щоб війти в спілку – для передпл[атників] «Ради» по зменьшеній зменшеній ціні, запевняючи, що «Діло» вже пристало на се, а «Ділу» запевняв, що «Рада» пристала на се. І дістав ніби відмову там і тут. Ну та досить сього. Залізняка женуть з Німеччини! А Охримович не може добитись, щоб К.Лев[ицький] сказав за нього слово Бобжинському.

Тепер, упоравшись з докторатом, Ви мусите написати статю статтю до ЛНВ про ситуацію, безпремінно, і потім розвідку до «Записок» до кінця січня на одну з тих тем, що ми з Вами намітили – щось з устрою державности державності в Гетьманщині чи що, Ви мали такий документик. Чи буде се, напишіть зараз, і взагалі напишіть про все.

Людкевичу відповісте, що ЛНВ дає відбитки без зміни пагінації, можна дати штук 50, не більше, і нехай він се на своїй рукописи напише. Нехай Євшан нагадає Ф.Колессі й йому, щоб скорше прислали статі статті до ЛНВ: Ф.Колесса щоб дав статейку про Лис[ен]ка до «Записок» скоро, а Михайло Романів нагадував Цегельському за огляд.


Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 2316, арк. 164 – 164 – а зв.).

Місце написання встановлено за змістом. Рік – за листом І.Джиджори від 18 (5) грудня 1912 р., на який цією кореспонденцією відповідає М.Грушевський. У свою чергу І.Джиджора відповідає професорові на цей лист 29 (16) грудня 1912 р. У виданні: Рукописи, документи і матеріали Михайла Грушевського у фондах Центрального державного історичного архіву України у Львові: Каталог / Упоряд. О.Мартиненко, ред. Г.Сварник, наук. ред. Я.Дашкевич. – Львів, 2005. – С. 106, рік написання встановлено неправильно (подано 1913).

Посилаю Вам проєкт проект записки моєї до міністерства. – Йдеться про реферат про наукову діяльність І.Джиджори для подання на стипендію майбутніх доцентів Міністерства просвіти Австро-Угорщини (див. коментар до листа І.Джиджори до М.Грушевського від 18 (5) грудня 1912 p.).

Тут вчора з’явився автор… – Йдеться про приїзд редактора газети «Діло» В.Панейка, що підтверджується записом М.Грушевського у своєму щоденнику. Запис зберігся лише в купюрах Київського губернського жандармського управління:

«За 10 декабря того же года [1912. – Упоряд.] имеется запись, сделанная в Киеве: «…приехал Панейко… говорил, что приехал поискать корреспондентов, поедет еще в Харьков и Екатеринослав, но при этом заводил речь о необходимости создания более тесных связей между политическими кругами; Чикаленко сказал, что такие связи поддерживает профессор Грушевский, будучи в курсе дел тамошних и здешних. Панейко сказал, что Грушевский слишком занят научными работами и далек от народного комитета…» (Щоденник Михайла Грушевського 1910 – 1914 років у купюрах Київського губернського жандармського управління / Вступна стаття, публікація, примітки С.Панькової // ЗНТШ. – Львів, 2006. – Т. 251: Праці Історично-філософської секції. – С. 615).

Приїзд В.Панейка до Києва зініціював А.Жук для з’ясування настроїв щодо створення на підросійській Україні політичної організації «Український комітет» у разі невідворотності австро-російської війни. Разом з В.Панейком для ознайомлення наддніпрянських політичних лідерів з основами розробленої програми виїхав також М.Струтинський (Жук А. Як дійшло до заснування «Союзу визволення України» (Спомини у 20 – ліття «Союзу») // Калєндар-альманах «Дніпро» на звичайний 1935 р. – Львів, 1935. – С. 113).

Місія посланців з Галичини, які намірялися побувати не лише у Києві, а й у Лубнах та Харкові, не мала успіху:

«З дуже сумними вражіннями враженнями повернувся з України В.Панейко. Його вражіння враження були до такої міри сумні, що він навіть розповідати не хотів, щоб галичан і емігрантів у розпуку не вводити. […] Міхновського він не застав у Харкові, до Лубень чомусь не міг заїхати, а в Києві лише здолав зробити одному-двом патріотам візити. Та ці патріоти були так настроєні, що він не зважувався навіть зняти з ними розмову на цікаві для нас теми» (Там само. – С. 114).

Свою зустріч з В.Панейком у Києві згадує і Є.Чикаленко, але описує лише дискусію щодо правопису «Ради» і «Діла» (див.: Чикаленко Є. Щоденник: У 2 т. – К., 2004. – Т. І (1907 – 1917). – С. 258).

…що я не інтересуюсь справою камениці кам’яниці… – Це зауваження було дійсно несправедливим, адже місяць тому завдяки М.Грушевському було полагоджено фінансову справу для забезпечення виплат за придбану кам’яницю. Див. коментар до листів М. Грушевського до І.Джиджори від 23 (10) листопада 1912 р. та 30 (17) листопада 1912 р.

Коли Чик[аленко] дорікнув йому за поведеннє поведення «Діла»… – Йдеться про анонімну публікацію: Наша політика. Гльосси Глосси до брошури проф. М. Грушевського // Діло. – 1911. – 9 – 16 грудня (чч. 273 – 379). Її автором був учень М.Грушевського С.Томашівський. Див. коментар до листа І. Джиджори від 27 (14) грудня 1911 р.

Залізняка женуть з Німеччини! – Про те, що лейпцигська поліція попередила М.Залізняка щодо можливого виселення з Німеччини, М.Грушевський дізнався з його листа від 20 грудня (н. ст.) 1912 p.: «He знаю, чи мене видалять лише з Липська, чи з цілої Німеччини». Тут же М.Залізняк ділився своїми роздумами про можливість (малоймовірну) переїхати до Швейцарії, а найвірогідніше – до Парижа чи Відня (ЦДІАК України, ф. 1335, оп. 1, спр. 485, с. 150 – 151). У листі від 28 грудня 1912 р. М.Залізняк повідомив професора, що з 1 січня 1913 р. його адреса – Відень (Там само, с. 157 – 163).

Лист з Відня від 28 січня 1913 р. свідчить про тяжкий психологічний та фінансовий стан: «Вам тяжко увійти в мої настрої і обставини життя. […] Багато треба було перемучитися, щоби прийти до висновку, що треба по раз третій наново починати житє життя» (Там само, с. 164 – 173). В той же час Залізняк дякував за обіцяну М.Грушевським допомогу у виплаті авансів і, підбадьорюючи себе, відповідав: «Духа я не трачу» (напевно, у своєму попередньому листі професор висловив своє традиційне «Не тратьте духа!»).

А Охримович не може добитись, щоб К.Лев[ицький] сказав за нього слово Бобжинському. – Йдеться, очевидно, про Осипа Івановича Охримовича (1886 – 1967), який разом з М.Залізняком перебував у в’язниці у Львові (див. лист М.Залізняка до М.Грушевського від 1 квітня 1912 p.: ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 485, с. 37 – 38).

Син священика, галицького громадського діяча, автора популярних книжок для народу Івана Охримовича, брат (двоюрідний?) Володимира Охримовича. У 1915 – 1919 pp. – співробітник СВУ у таборі полонених у Фрайштадті, за ЗУНР – комісар Богородчанщини, згодом адвокат у Мукачеві. З 1939 р. – у Словаччині, де й помер. З листів М.Залізняка до М.Грушевського відомо, що К.Левицький та В.Охримович зверталися до намісника Галичини М.Бобжинського у справі засуджених студентів, але намісник категорично відмовив змінювати рішення (Там само, с. 157 – 163).

статю статтю до ЛНВ про ситуацію… – На початку 1913 р. І.Джиджора не друкував своїх публіцистичних праць на сторінках ЛНВ. У своїй відповіді 29 (16) грудня 1912 р. на пропозицію М.Грушевського від писав, що «властиво ніякої ситуації нема – одно баламутство якесь». Лише у березні 1913 р. з’явився його огляд «З австрійської України. Кілька підрахунків» (Т. 61. – Кн. III. – С. 557 – 563).

…розвідку до «Записок» до кінця січня на одну з тих тем, що ми з Вами намітили… – Статті за визначеною темою І.Джиджора так і не підготував. Ще на початку 1912 р. ця проблема виплеснулася дискусією на сторінках ЗНТШ. Її розпочав М.П.Василенко, вказуючи на слабкі сторони роботи М.Слабченка «Малороссийский полк в административном отношении» (1909) і у зв’язку з цим переглядаючи деякі основні питання полкового устрою (Василенко М. З історії устрою Гетьманщини: Критичні замітки // ЗНТШ. – Львів, 1912. – Т. 108. – Кн. II. – С. 103 – 116).

Наступного року дискусія продовжилася. Див.: Ще до історії устрою Гетьманщини XVII – XVIII ст. : Слабченко М. З приводу заміток М.П.Василенка; Василенко М. З приводу заміток д[октора] М.Є.Слабченка // ЗНТШ. – Львів, 1913. – Т. 116. – Кн. IV – С. 69 – 86). Ймовірно, до цього обговорення шляхом публікації нових документів чи розвідки М.Грушевський хотів залучити і свого учня.

Нехай Євшан нагадає Ф.Колессі й йому, щоб скорше прислали статі статті до ЛНВ… – Йдеться про статті: Людкевич С. Микола Віталієвич Лисенко як творець української національної музики // ЛНВ. – 1913. – Т. 61. – Кн. II. – С. 264 – 271; Колесса Ф. Народній напрям в творчости творчості Миколи Лисенка // Там само. – С. 254 – 263.

Як свідчить лист М.Федюшки (Євшана), вже (2 січня 1913 р.) 20 грудня 1912 р. він відправив статтю Ф.Колесси до Києва (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 800, арк. 54 – 54 зв.).

Ф.Колесса щоб дав статейку про Лис[ен]ка до «Записок» скоро. – Йдеться про некрологічну статтю: Колесса Ф. Микола Лисенко: Некрольог Некролог // ЗНТШ. – Львів, 1912. – Т. 112. – Кн. VI. – С. 128 – 138.

…а Михайло Романів нагадував Цегельському за огляд. – Одночасно з цим проханням М.Грушевський звертався і до М.Федюшки (Євшана), якому при особистій зустрічі Л.Цегельський відповів, що не міг писати статті до закінчення університетської справи, обіцяв її дати на 5 – 6 січня н. ст. 1913 р. (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 800, арк. 54–54 зв.). Вірогідно, він мав намір продовжити свій попередній огляд «За український університет» (ЛНВ. – 1912. – Т. 60. – Кн. X. – С. 156 – 165). Політичні прогнози не подавали надій на завершення справи створення самостійного українського університету у Львові у найближчім часі, тому галицький оглядач подав статтю: Цегельський Л. Місяць з’їздів та резолюцій // ЛНВ. – 1913. – Т. 61. – Кн. II. – С. 382 – 390.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 248 – 249.

Попередній лист | Перелік листів | Наступний лист

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2011 – 2018 Група розробників

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 400

Модифіковано : 27.06.2016

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.