Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Перед (не пізніше) 24.03.1912 р. До І. Джиджори

Київ

Варіанти тексту

Дорогий Ів[ане] М[иколаєвичу]!

Прошу зараз донести, чи одержали Ви передані через п. Олю Вояковську листи і записки, чи розіслали і роздали (був там вексель на 20 тис. etc., лист, який в Спілці мали скріпити печаткою і прислати на мої руки в справі переходу ЛНВ до п. Черняхівської). Попросіть поглянути в протоколи і напишіть, скільки було ухвалено Коцюбинському за «Дебют» і чи була ухвала про висоту гонорару Чернявському (давнійше давніше, десь 1909 p.).

Зле, що не пишете.

Ваш М.Г[рушевський]


Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 265, арк. 88 – 88 зв.). Поштова картка. Адресована: «Австрія, Львів, Lemberg, ул. Супінського, 17, Академ[ічний] дім. Високоповажаний Іван Джиджора. Заказное». Штемпель Києва (дата нерозбірливо).

Місце написання встановлено за змістом, дату – орієнтовно за відповіддю на цей лист І.Джиджори від 24 (11) березня 1912 р.

У зв’язку з недугою В.Гнатюка, яка загострилася у 1912 p., його обов’язки як секретаря Виділу НТШ певний час виконував І.Джиджора (Хроніка НТШ. – Львів, 1913. – Ч. 53. – С. 2). Одночасно посади В.Гнатюка як директора Українсько-руської видавничої спілки, редактора видань й адміністратора львівської редакції ЛНВ у 1912 р. посіли відповідно І.Джиджора, М.Мочульський та М.Федюшка (Євшан). Тому у цьому листі М.Грушевський звертається до І.Джиджори як виконувача обов’язків директора Українсько-руської видавничої спілки.

…через п. Олю Вояковську… – Йдеться про Ольгу Сильвестрівну Вояковську, небогу Марії Сильвестрівни Грушевської (Вояковської). Через неї М.Грушевський передав листи та інші папери. Як свідчить лист Ольги до Івана Джиджори (18 березня (н. ст.) 1912 р., Богданівка), по дорозі з Києва їй довелося три дні провести на кордоні у Волочиську, і тому вона не змогла вчасно виконати доручення «вуйка». Посилаючи листи Іванові, вона просить виконати всі розпорядження М.Грушевського (ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 2316, арк. 3 – 4).

…в справі переходу ЛНВ до п. Черняхівської. – Від січня 1898 р. до квітня 1905 р. видавцем ЛНВ було НТШ. 12 квітня 1905 р. на засіданні Виділу НТШ було ухвалено рішення про перехід ЛНВ під опіку Українсько-Руської видавничої спілки (Хроніка НТШ. – Львів, 1905. – Ч. 23. – С. 3 – 4).

Саме тому справу щодо офіційного видавця «Вістника» «Вісника» М.Грушевський узгоджує з дирекцією Спілки. В цей час М.Грушевський зняв з себе обов’язки видавця ЛНВ (заява була оприлюднена в ЛНВ (1912. – Т. 58. – Кн. IV. – С. 3); передрук: Грушевський М. Твори: У 50 т. – Львів, 2005. – Т. 2. – С. 433), і їх перебрала Л.М.Старицька-Черняхівська.

Юридично це право було закріплено свідоцтвом № 2687 від 20 квітня (ст. ст.) 1912 p., виданим київським губернатором (ЦДІАК України, ф. 295, оп. 1, спр. 20, арк. 17 – 17 зв.). Планами про зняття з себе обов’язків видавця і фактичного редактора ЛНВ М.Грушевський ділився з М.Коцюбинським ще в жовтні 1911 р.:

«Сею зимою зовсім рішучо і певно я здійму з себе редакторство, далі не маю змоги; чи «Л[ітературно]-н[ауковий] в[існик]» після сього вернеться до Галичини, чи зістанеться далі в Києві, про се не знаю і пишу се Вам в строгім секреті» (Листи до Михайла Коцюбинського. – Ніжин, 2002. – Т.II / Упоряд. та комент. В.Мазного. – С. 117).

Коли особа редактора визначилася, Грушевський знову інформував Коцюбинського. У листі від 28 (15) січня 1912 р. він писав:

«Підписуватись як видавець буде Л.М.Черняхівська, яко керманич київської редакції – Олесь, в редакційний комітет київський ввійдуть ще В.М.Леонтович і П.Ф.Лаврів. Се поки що проект, я подам його на затверженнє затвердження Спілки – поки що між нами. Поки що іншої комбінації вислобонить себе не бачу, а вислобонитися мушу» (Там само. – С. 122).

Один з членів майбутнього редакційного комітету, В.Леонтович, писав також М.Коцюбинському:

«Справа про «Вістник» «Вісник» ось яка. М[ихайло] С[ергійович] заявив, що далі не може проводити його, бо хоче мати більше часу для наукової праці та й дуже втомлюється. Що він або забере «Вістник» «Вісник» знов до Галичини (що, розуміється, прийшло би до того, що українці російські зовсім би його не бачили), або згоден передати його редагування комітету, який він сам обрав, і нікому іншому.

Комітет той він склав так: Л.М.Черняхівська, Олесь, П[авло] Пил[ипович] Лаврів і я. Певен я, що М[ихайло] С[ергійович] так не схоче відцуратися зовсім від «Вістника» «Вісника» і таки буде давати йому загальний напрямок (хоч він поки і каже, що се не так), але чорну роботу таки схотів перекласти на нас» (Там само. – С. 182; лист середини січня).

28 (15) березня 1912 р. М.Грушевський написав звернення до читачів ЛНВ про зняття з себе обов’язків головного редактора журналу. Редакційний комітет став до роботи, але М.Грушевський залишався шеф-редактором ЛНВ аж до його закриття з початком Першої світової війни.

…Коцюбинському за «Дебют»… – Йдеться про гонорар за збірку: Коцюбинський М. Дебют: Оповідання. – Львів: Виданнє Видання Українсько-руської видавничої спілки; СПб.: Тип. Имп. училища глухонемых (М.Аленевой), 1911 (Літературно-наукова бібліотека Українсько-руської видавничої спілки. Серія 1; Ч. 133).

Збірку відкривало оповідання «Дебют», надруковане в ЛНВ (1909. – Т. 47. – Кн. VIII. – С. 193 – 216). Питання про виплату гонорару за збірку неодноразово поставало в листуванні Грушевського та Коцюбинського. Ще 7 червня (25 травня) 1911 р. Михайло Сергійович писав про фінансові розрахунки, зокрема і за «Дебют»:

«А тим часом розшукуємо Вам гроші на рахунок «Л[ітературно]-н[аукового] в[істника]» (тут в тій хвилі теж нема грошей) і решту за «Дебют» (здається, ухвалено 300 р[уб]. гонорару)» (Листи до Михайла Коцюбинського. – Т. II. – С. 113).

9 березня 1912 р. відбулося засідання київського Товариства підмоги літератури, науки і штуки, яке підтримувало ЛНВ та українських письменників. Після зібрання М.Грушевський писав М.Коцюбинському про виплату йому окремих гонорарів, незважаючи на «недостачу доходів». У цьому ж листі він повідомляв: «Стан Вашого рахунку побачив з долученої вимірки, яку я взяв сьогодня сьогодні для Вас». Мабуть, щоб остаточно з’ясувати стан розрахунків з М.Коцюбинським, професор і просив з’ясувати розмір гонорару за збірку «Дебют», яка друкувалася коштом Видавничої спілки (Там само. – С. 126).

…чи була ухвала про висоту гонорару Чернявському… – У 1908 – 1909 pp. М.Чернявський звертався до М.Грушевського за порадою і підтримкою щодо друку його творів Видавничою спілкою (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 820). За підтримки історика розпочалися перемовини зі Спілкою про упорядкування збірки оповідань письменника, але через фінансові негаразди М.Грушевський радив зачекати. Ймовірно, що у 1909 р. був визначений і гонорар.

Наприкінці 1911 р. – на початку 1912 р. М.Чернявський нагадав про нездійснений проект, обговорював з М.Грушевським зміст, назву, правопис збірки. Він наполягав дати титул за недрукованим оповіданням «Богові невідомому», бо в ньому «більше аніж у інших живе душа моя» (Там само, с 26). І хоча М.Грушевський більше схилявся до назви за іншим твором («Щастя»), але все ж прислухався до думки автора. Очевидно, з підготовкою цього видання пов’язано і запитання про суму визначеного письменникові гонорару ще у 1909 р. Збірка вийшла: Чернявський М. Богові невідомому: Оповідання. – Львів: Видання Українсько-руської видавничої спілки; К.: [Друкарня Київської 2-ї Артілі], 1913.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 241.