8.10.1910 р. До І. Джиджори

Дорогий Іван Миколаєвич!

Ваше шестимісячне мовчаннє мовчання, розуміється, нічим не оправдується і являється новим дивацтвом в роді иньших інших [Фраза підкреслена синім олівцем рукою І.Джиджори (?), над фразою проставлено «?» – Упоряд.], які мене серіозно серйозно трівожать тривожать як певний психопатичний прояв, а Вам шкодять, прискоряючи Вам репутацію комічної фігури [Фраза підкреслена синім олівцем рукою І.Джиджори (?). – Упоряд.] та служачи приводом до ріжних різних сплетень, мало бажаних.

Довгий побут в Харкові не можу теж вважати нічим иньшим іншим в Вашім теперішнім положенню положенні, як марнованнєм марнуванням часу. Стільки pro preteroto.

Тепер pro future Прошу Вас безпроволочно вислати на мої руки які маєте рецензії і ту частину праці, яку вважаєте druckfähig. Далі прошу Вас самих, полагодивши що найпотрібнійше найпотрібніше, скоро вертатися до Львова. Вважаю се дуже потрібним для Вас з огляду на те, що Ваш побут поза Львовом дедалі все більше ослаблює права на Ваше місце при бібліотеці, захитані [Слово підкреслено синім олівцем рукою І.Джиджори (?), над ним проставлено «?». – Упоряд.] уже й без того довшою (не завсіди оправданою) неприсутністю у Львові, а я хотів би Вас устроіти устроїти при бібліотеці для продовження Ваших наукових зайнять.

По-друге, треба доконче приступити до докторату з огляду на обіцяні міністеріальні стипендії, а для того надрукувати як скорше працю Вашу або бодай частину, яка могла б послужити докторською дісертацією дисертацією.

По-третє, пожадана й Ваша присутність в Нар[однім] комітеті. Треба, щоб Ви мине добре застали ще у Львові, а я за кілька тижнів виїзжаю виїжджаю і то на довгий час (урльоп). Тому, полагодивши що найпотрібнійше найпотрібніше (розумію – потрібне, щоб друкувати працю, а по можности можливості – почати й том документів), приїздіть скоро.

Якщо, може, Вам потрібно грошей, посилаю лист – сума сто рублів максімальна максимальна, Ви візьміть, скільки Вам конче потрібно.

Здоровлю Вас і прошу вже здержатися від нових несподіванок.

Щиро Вам завсіди прихил[ьний]

М.Груш[евський]

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 265, арк. 35 – 36).

Одержав в Москві 17/10 [1]910. – У своїй відповіді, 18 (5) жовтня, І.Джиджора підтверджує це, зазначаючи, що лист прийшов «на Покрови» (14 жовтня за н. ст.), але отримав він його лише 17 жовтня (за н. ст.). Дата отримання підтверджується і збереженим конвертом (арк. 40 – 40 зв.) з адресою: «Россия. В г. Москву, его Высоко[благо]родию И.Н.Джиджоре, в г. Москве, Девичье Поле, Архив Министерства Юстиции». На звороті два штемпелі Москви з датою: 30.9.10.

Ваше шестимісячне мовчаннє мовчання… – Ця мовчанка тягнулася від 13 травня (30 квітня) 1910 р. (лист І.Джиджори з Харкова).

…я хотів би Вас устроіти устроїти при бібліотеці для продовження Ваших наукових зайнять. – У звіті за 1909 р. серед працівників бібліотеки НТШ І.Джиджора зазначений як І аплікант (стажист), з заувагою про перебування у відпустці (Хроніка НТШ. – Львів, 1910. – Ч. 41. – С. 42). У звіті за 1910 р. серед працівників бібліотеки НТШ І.Джиджора зазначений так само як І аплікант (Хроніка НТШ. – Львів, 1911. – Ч. 45. – С. 36). На засіданні Виділу НТШ 28 травня 1911 р. «заіменовано д. Івана Джиджору заступником бібліотекаря з платнею 120 кор[он]» (Хроніка НТШ. – Львів, 1911. – Ч. 47. – С. 2).

…а для того надрукувати як скорше працю Вашу або бодай частину, яка могла б послужити докторською дісертацією дисертацією. – Йдеться про першу частину студії І.Джиджори «Економічна політика росийського російського правительства супроти України в 1710 – 1730 pp.»

Як свідчить листування М.Грушевського та І.Джиджори, початок цій праці поклали віднайдені ще 1908 р. документи «про жидів в Гетьманщині». І хоча спочатку професор не радив «закопуватися» в цю тему, називаючи її другорядною, джерела самі визначили її подальшу долю. Як писав І.Джиджора, «заставили мене її значно розширити, так, аби вона вийшла якнайменше «жидівська», а мала загальнійше загальніше значіннє значення» (див. лист І.Джиджори від 5 жовтня (22 вересня) 1910 p.).

Первісна назва статті «Жидівське питання в Гетьманщині в зв’язку з її економічним станом». Саме під такою назвою вона була зреферована М.Грушевським на засіданні Історично-філософічної секції НТШ 28 жовтня 1910 р. та рекомендована до друку (ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 42, арк. 103 зв.). Вже в офіційному повідомленні, поданому у «Хроніці», стаття отримала назву «Економічна політика росийського російського правительства супроти України в 1710 – 1730 pp.» (Хроніка НТШ. – Львів, 1910. – Ч. 44. – С. 6 – 7).

Публікувалася впродовж 1910 – 1911 pp.: ЗНТШ. – 1910. – Т. 98. – Кн. VI. – С. 55 – 74; 1911. – Т. 101. – Кн. І. – С. 63 – 100; Т. 103. – Кн. III. – С. 54 – 97; Т. 105. – Кн. V. – С. 50 – 91. 1911 р. праця вийшла окремим відбитком.

Рецензію на студію подав у травні 1912 р. в ЛНВ М. С. Грушевський (передрук: Пришляк В. Мирон Кордуба та Іван Джиджора: рецензент і автор // До джерел: Зб. наук, праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. – Київ; Львів, 2004. – Т. II. – С. 543 – 544); у жовтні 1912 р. в «Ділі» – М.Кордуба (передрук див.: там само. – С. 535 – 538); у лютому 1914 р. М.П.Василенко (Україна. – 1914. – Кн. 1. – С. 133 – 135).

У грудні 1912 р. після складання кваліфікаційних іспитів за цю роботу І.Джиджора отримав диплом доктора (відгук М.Грушевського та Л.Фінкеля див.: Пришляк В. Мирон Кордуба та Іван Джиджора: рецензент і автор // До джерел: Зб. наук. праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70 – річчя. – Т. II. – С. 544). Див. коментар до листа І.Джиджори від 18 (5) грудня 1912 р.

…а по можности – почати й том документів… – 27 грудня 1909 р. на засіданні Археографічної комісії НТШ М.Грушевський повідомив, що над підготовкою до друку збірок документів для «Жерел до історії України-Руси» працюють М.Грушевський, О.Грушевський, І.Джиджора, І.Кревецький, С.Томашівський. На копіювання актів і наукові експедиції І.Джиджорі та С.Томашівському виділено кредит (Хроніка НТШ. – Львів, 1909. – Ч. 40. – С. 17 – 18).

20 листопада 1910 р., по завершенні роботи в харківському та московських архівах, на засіданні Археографічної комісії НТШ І.Джиджора запропонував підготувати до видання збірку актів під назвою «Матеріяли Матеріали до політичної історії Гетьманщини 1727 – 1734 pp.» Комісія звернулася з проханням на найближчому засіданні подати реєстр усіх документів до запропонованої збірки (Хроніка НТШ. – Львів, 1910. – Ч.44. – С. 13).

25 листопада 1910 р. Виділ НТШ «признав д. Іванови Іванові Джиджорі на наукові занятя зайняття 500 кор[он]» допомоги (Там само. – С. 3). І лише 13 лютого 1913 р. на засіданні Історично-філософічної секції НТШ (перед тим 5 лютого 1913 р. на засіданні Археографічної комісії) І.Джиджора докладно зреферував зміст збірки під назвою «Акти до історії гетьманського правління 1727 – 1734 pp.», які ухвалено друкувати в «Жерелах».

Характеризуючи збірку, він відзначив, що до неї мають увійти документи, зібрані в московському Архіві Міністерства юстиції.

«Всі вони відносяться до часу гетьманства Данила Апостола (1727 – 1734) і перших місяців по смерти смерті гетьмана. Щодо форми, то се по більшій части донесення генеральної канцелярії росийському російському правительству і відповіли росийської російської колегії заграничних справ на ріжні різні запити гетьмана. Щодо змісту ся збірка складається з двох груп: перша – се документи, що відносяться до становища Гетьманщини як автономної одиниці до росийської російської імперії (особливо в 1728 р. до виданя видання т. зв. «рішительних пунктів» і зараз по смерти смерті Апостола в 1734 p.); друга група обіймає документи до внутрішніх справ самої Гетьманщини» (Хроніка НТШ. – Львів, 1913. – Ч. 54. – С. 5, 13).

А за два тижні, 27 лютого 1913 p., Виділ НТШ затвердив обрання Івана Джиджори дійсним членом Історично-філософічної секції (Там само. – С. 3 – 4). Останні відомості про збірку, подані самим дослідником, знаходимо у його заяві Виділу НТШ від 11 червня 1914 р.:

«Тепер напевне можу сказати одно, що одержавши відпустку, я в усякім разі м[іж] [і]н. поїду до Москви до тамошніх архівів і при сій нагоді я скомплє[к]тую зібрані (і зреферовані вже) мною матеріяли матеріали ще двома документами, про які я дізнався пізнійше пізніше і без яких я не хотів би публікувати – поза тим готової до друку-моєї збірки» (ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 2317, арк. 238).

У своїй передмові до вибраних історичних студій І.Джиджори, яку видала Історична секція ВУАН, М.Грушевський писав:

«Заодно обробляв до друку свою збірку актів, яка, на жаль, дощенту загинула потім у воєнній бурі (не міг я навіть вияснити – чи в Тов[аристві] Шевченка, чи на руках у небіжчика)» (Грушевський М. Передмова //Джиджора І. Україна в першій половині XVII віку. Розвідки і замітки. – К., 1930. – С. VI).

Очевидно, готуючи це видання в пам’ять про свого учня, М.Грушевський звертався до НТШ та вдови І.Джиджори в пошуках упорядкованих ним «Актів до історії гетьманського правління 1727 – 1734 pp.». Так само ймовірно, що ні в Товаристві, ні Наталія Джиджора не могли дати однозначної відповіді щодо її долі, не маючи серед документів покійного її остаточного варіанту. Ці результати пошуків стали підставою для висновків М.Грушевського про те, що збірка І.Джиджори загинула. У подальшому ця теза учителя ніколи не піддавалася сумніву.

Проте серед матеріалів, «що збереглися по покійному І.Джиджорі», опрацьованих у 1932 р. членом НТШ Т.Кострубою, упорядниками даного видання виявлено документи до збірки, що мала вийти окремим томом «Жерел до історії України-Руси» (ЦДІАЛ, ф. 309, оп. 1, спр. 2493 – 2495). Зміст цих справ засвідчує, що завершеного, готового до друку варіанту збірка не мала.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 217.