27.03.1886 р. До І. Нечуя-Левицького
| Тбілісі | Березіль, 15, 1886 р. |
Варіанти тексту
|
||
Шановний добродію мій Ів[ане] Семеновичу]!
Вибачайте, нагадаю Вам за себе, бо певне Ви забули. Думав дотерпіти до літа й тоді дізнатись, та бачте, терплячу не стало. Обізвіться, коли ласка, бо там певне знов за кордон майнете і тоді знову маю од Вас чекати [листа] колись аж ув осені. Ще раз скажу, що не стало б в мене духу мосць Вашу турбувати, як[би] не були Ви рідними, через кого можу що-небудь дізнати[сь] про своє стрілування.
Й так, оточившись вибаченням усяким, почну знову прохати питання стереотипні: як на Вашу думку моя повість? Не до смаку? Ну, Біг Бог із нею… А мені й не диво, я й сам ще не єдиним писанням своїм, щоб сказати, не радів. Що ж надрукувала «Зоря» або «Діло» й чи дали напечатки? Чи може й ті ганьбують… Кажу не загля задля того, щоб од Вас хвалу <дістати>. А як ганьбують, то Біг Бог із ними. Vanitas vanitatum…
Написали Ви б, Вашеці проше про себе, про те, що в Київі Києві діється – усе ж таки повіяло б живим, рідним вітром меж між латинської метрики, логарихмичних логарифмічних розписів… Було що-небудь у Київі Києві, чи де инче інше, 26 лютого, чи седіли сиділи собі тихенько, як слід добрим діточкам… Чи казати – срібло, а мовчати –…
Чутно, вийшла й «Нива», є що-небудь там Вашого? Мабуть вже влітку випишу. От і Байди ще не мав. Певне щось не мале, як не естетикою, то хоч мовою… Що маєш [робити], поки що не даю собі волі, екзамени справді ще на носі. Ох, vanitas vanitatum ще раз.
На сей раз хоч не полінуйтесь надряпати письмо. Буду ждати. Адрес певне ще пам’ятаєте.
Щиро шануючий М.З.
Примітки
Публікується вперше за чорновим автографом (Центральний державний історичний архів України у Києві, ф. 1235, оп. 1, № 267, арк. 19).
…було що-небудь в Київі Києві… 26 лютого… – Йдеться про роковини з дня народження Тараса Шевченка.
…вийшла й «Нива», є що-небудь там Вашого?.. – У цьому альманасі публікувалася повість І.Нечуя-Левицького «Чортяча спокуса».
От і Байди ще не мав. – Йдеться про драму П.Куліша «Байда, князь Вишневецький», видану 1884 року.
Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 1997 р., т. 1, с. 43.