Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

26.10.1884 р. До І. Нечуя-Левицького

Тбілісі 14 жовтня

Варіанти тексту

Високоповажний пане добродію Левицький!

Ніяково мені не знаючи, навіть не бачивши Вашої мосці зроду, до Вас з проханням своїм приступати. Але сподіваюся, що прочитавши лист мій, не розгніваєтесь, не поглузуєте з мене і з моєго мого прохання.

Я школяр – гимназиста гімназист тифлиський. Батько мій і мати обидва з тогобочної тогобічної України, навіть земляки Ваші – з Київщини. Сам я мало був на Вкраїні, але, яко мога, я зміг не поневіритись на чужині, але зостатися щирим і сутим українцем. Виписував з Київа Києва книжки українські, пересвідчивсь у письменству, географії й історії українськи[х], як міг це зробити з[а] дві тисячі верстов од Київа Києва. Щиро кохати став я отчизну свою Україну, страх бажав я допомогти як-небудь у сю недобрую гля для неї добу…

Доволі уже глузовали глузували кацапські і иньши інші письмовці письменники з тих хлопців, що склабезуючи яку-небудь граматику, марять про те, яке би їм славнеє діло вчинити, ламають голову над яким-небудь громадським питанням. Може й справді воно кумедно здається, як подивитися збоку або зверху, але иньча інша річ, чи було б їм весело, якби їх на <танше> посадити і сподіваюся, що Ви, добродію, не посмієтесь над моїм щирим бажанням – що-небудь зробити гля для Вкраїни… Скажете Ви запевне на се – почекай, брате, років 6 – 7, університет скінчаєш скінчиш – працюй скільки бажаєш для своєї Вкраїни. Свята правда, та тільки легко сказати – 6 – 7 років. А покищо невже повинен я седіти сидіти та меврати лацину латину, щотницю і иньче інше?

Я не лежень і не цураюсь роботи, але сієї праці гля для мене ще не доволі, я не можу, як иньші інші, зайвий час байдикувати або бахуровати і наміривсь через се, добродію, спробувати свою силу письменську. Писав я деякі вірші мовою руською, похваляли її дехто, звичайне як зозуля півня хвалила – поцінуйте мене сегодня сьогодні, а я вас завтра. Після того, як вдався я в мову і письменность велико-руську, почав писати мовою рідною, хоч, конешне, сперш було мені важкенько. Не здовольнившись задовольнившись віршами, почав писати оповідання, теж мовою українською – до сего цього мене найбільш напутили Ваші «Хмари», добродію. Таким робом зібралось у мене десятки два віршів та 2 оповідання. Цих я вже нікому не показував – мистців митців таких немає, а родичам своїм сором якось було показувать.

Дак Так от я подумав, подумав, та осміливсь до Вас приступити з проханням своїм – будьте ласкаві, дозвольте деякі вірші й оповідання на перший раз одно до Вас переслати, щоб Ви на їх подивились, чи варті вони друку, а, як варті, одправили їх у яку-небудь часопись або збірник. Ось така моя прохань моє прохання, добродію. Ще раз скажу, ніяково мені турбувати мосць Вашу, але пам’ятаючи, як славетні письмовці письменники – пан Тарас, Куліш, Пушкін, Жуковський ніколи не зневажали прохань молодих, иноді іноді зовсім не кебетних, сподіваюсь і я.


Примітки

У Центральному державному історичному архіві України (далі – ЦДІА) та Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім.В.Вернадського (далі – НБУВ) збереглися відповідно 13 та 15 листів М.Грушевського до І.Нечуя-Левицького. У ЦДІА це чернетки листів та два начерки з поміткою автора «не послав» (ці начерки ми тут не публікуємо). Автографи з НБУВ – чистовики, отримані адресатом. Листи, які мають два джерела тексту, подаємо за чистовим варіантом (до речі, він майже не відрізняється від чернетки). Кілька листів існують лише у чернетках – природньо, що це – єдине для нас джерело тексту.

Це листування цікаве насамперед тим, що містить ранні, ще гімназійного періоду 1884 – 1886 років, листи М.Грушевського, коли він пробував свої сили як поет і прозаїк, а І.Нечуй-Левицький допомагав порадами з творчих питань і у публікації перших творів молодого автора. Пізніше, вже за часів пробування М.Грушевського у Львові, листування відновилося і тривало до 1904 року.

Вперше надруковано у журналі «Слово і час», 1996, № 10, с. 19. Публікується за чорновим автографом (Центральний державний історичний архів України у Києві, ф. 1235, оп. 1, № 267, арк. 3 – 4).

Місце та рік написання встановлено за змістом.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 1997 р., т. 1, с. 28 – 29.