Возлюбленникові муз і грацій
Михайло Грушевський
«Возлюбленниче муз і грацій» – ти був ним, був воістину. Музи і грації обсипали тебе своїми дарунками гойно в колисці і супроводили серед бруду і відразливостей життя через весь некороткий вік. Вони були з тобою скрізь, чарівним хороводом в’ючися круг тебе, охороняючи тебе, окружаючи кождий крок твій. І як прозорий алавастр, повний дорогоцінним миром мистецтва, вінчаний цвітом слави, без плями і ущербу перейшов ти перед очима поколінь. Навіть слабе і несовершене, що могло знайтися в тобі, як знаходиться в кождім хоч би і в найбільшім і робить його жертвою більш або менш дотепних камердинерів людства, – розпускалося без сліду в тій грації, котрою оповите було твоє єство, і обсипаний цвітами муз, ти не потребував, щоб хтось укривав тебе своїм милосердям перед дотепами веселого Хама. Тобі не треба було латок поблажливості для твоєї незакаляно чистої тоги жерця вічної грації і краси.
Чи се було благословення того дивного мистецтва, якому служив він – найбільш витонченого і нематеріального, що не терпить в собі ніякого розладу, маючи гармонію першою умовою свого існування? Як ті ідеально чисті звуки, що уносять душу слухача в царство позасвітової благодаті, було повне краси і благородства його єство, його життя. Рідке щастя творця – для різних сторін свого реального життя не потребувати від прихильників своєї творчості пробачення в ім’я моментів свого творчого натхнення, – воно було його уділом вповні. В той час, як услужні приятелі великих мистців все частіше виклопочують у людства свободу від вимог звичайної людської моралі для своїх героїв за ціну їх творчих заслуг, сей не потребував просити такого розгрішення. Людина в нім не потребувала ховатися поза плечі творця. Він був такий же благородний, чистий чоловік, як і натхненний благородний артист, і в його артистичній творчості світила не вимріяна, наспівана, відблисками чужих чеснот освічена, а власною красою і благородством повна душа.
Я знав його чверть століття, і він горів весь сей час світло і ясно красою свого таланту всякий раз, коли я зближався до нього, щоб спочити в теплі його духу. Півжартом я казав йому, що він один, над ким час не має власті, бо він безсмертний. Говорилося жартом, а в тайні серця – хотілося вірити тому. Але й він не міг бути безсмертний, і одне, що могли зробити для нього музи і грації – ощадити йому мук умирання, упадку і розкладу за життя. Він умер пізно – і все-таки зарано. Він відійшов в силі сил, творчості і краси свого натхненного життя. Ніхто не бачив і не уявить його собі інакшим, як тільки тим віщим творцем, царем краси, володарем чистих насолод мелодії, яким він був.
Музи і грації не облишили його до кінця.
В десятий день смерті М.В.Лисенка.
Примітки
Вперше опублікована в журналі: ЛНВ. – 1912. – Т. 60. – Кн. 12. – С. 401 – 402. Автограф статті зберігається в ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 226. – Арк. 7 – 9.
Подається за першодруком.
Замітка написана на десятий день після смерті М.В.Лисенка (2 листопада 1912 р. – С.П.), що зазначив автор в її кінці. Упродовж багатьох років М.Грушевський підтримував дружні стосунки з видатним українським композитором і громадським діячем. У щоденниках ученого згадуються часті зустрічі його з Миколою Віталійовичем під час перебування в Києві (Грушевський М. Щоденник 1904 – 1910 pp. – ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 25). У приміщенні музичної школи М.Лисенка в Києві відбувалися прилюдні зібрання УНТ. Збереглося 28 листів М.Лисенка до М.Грушевського за 1894 – 1911 pp. (Там само. – Спр. 606; витяги з них опубліковані: Білокінь С. З епістолярної спадщини (листи М.Лисенка до М.Грушевського) // Музика. – 1989. – № 5 (263). – С. 20 – 22).
На похороні М.В.Лисенка М.Грушевський не був. Про це свідчить лист від 30 жовтня 1912 р. Ю.Тищенка (Сірого) до вченого:
«Дуже шкода, що не дав я Вам телеграми про час похорон М.Лисенка […] Коли давав телеграму [про смерть. – С.П.], то ще не знав і сам, коли будут похорони. Дуже Старицькі чекали Вас і шкодували, що не приїхали. Від Вас положив вінок «Незабутньому Другови. Родина Грушевських» (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 583. – С. 190).
На засіданні Українського наукового товариства, присвяченому пам’яті Миколи Лисенка, 16 (3) грудня 1912 р. М.Грушевський виступив з промовою, яка під назвою «Пам’яті Миколи Лисенка» була видрукувана в «Записках УНТ у Київі» (1913. – Кн. 11. – С. 5 – 12). У 1913 р. в ЛНВ вміщене оголошення про конкурс на проект надгробка на могилу М.В.Лисенка (ЛНВ. – 1913. – Т. 61. – С. 398). Ще за життя композитора в народній газеті «Село» М.Грушевський умістив замітку: Микола Лисенко // Село. – 1909. – № 14 (3 грудня). – С. 5.
Возлюбленниче муз і грацій – перифраза з поезії О. С. Пушкіна «» (1824): «любимца муз и граций».
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори: у 50 т. – Львів: Світ, 2002. – Т. 2, с. 441 .