Посмертні згадки

Михайло Грушевський

Українсько-руська наука понесла останніми місяцями знову кілька значних страт.

А.Скальковський

В Одесі в кінці грудня вмер на 91-м році життя найстарший з українських істориків сучасних і минулих – Аполон Скальковський; волинець родом, правник по освіті, він служив в канцелярії губернатора Одеси, і там дістав з уряду поручення зайнятися історією й археографією краю. Розбираючи місцеві архіви, зібрав він цікавий архівний матеріал з останніх двох століть і використав в численних працях по історії Новоросії й козаччини XVIII в.; з них важнішими були: «Хронологическое обозрение истории Новороссийского края» (1836 – 1838), «Первое тридцатилетие г.Одессы» (1837), «История Новой Сечи или последнего Коша Запорожского» (1841), друге (удвоє побільшене) вид[ання] 1844, 3-є вид[ання] – 1885; «Наезды гайдамак на Зап[адную] Украину» (1845); найважнішим, досі цінним утвором лишилася його «Історія Нової Січі», завдяки використаним в ній недрукованим досі архівним матеріалам.

Найбільш інтенсивна діяльність небіжчика в сфері історії припадає на 1830 – 40-і pp.; пізніше він став директором новоросійського статистичного бюра й віддався статистиці – результатом сих занять був «Опыт статистического описания Новороссийского края» (1850 р. і далі). В 1880-х і 90-х pp. він містить знову ряд дрібніших розвідок і матеріалів по історії XVIII в., головно в «Киевской старине» (1882 – 1891), й інших виданнях: «Ф.Орлик и запорожцы», «Как судили и рядили в Сечи Запорожской», «Секретная переписка Коша Запорожского» і т. ін.

Е.Кунік

В Петербурзі помер в січні на 85 р. життя член Петербурзької академії Ернст (Аріст) Кунік; родом із Шлеска, 1839 р. перенісся він до Росії й, діставши місце в Академії, віддався студіям з давньої руської історії; спеціальністю його було варязьке питання, і по смерті Погодіна був він нестором і головою норманістів. Головною його працею була й лишилася його стара «Berufung der schwedischen Rodsen», I – II (1844), що зісталася й досі найповнішим підручником норманської теорії.

Його дальша наукова діяльність пішла головно на оборону й підпирання науковими аргументами сеї теорії; він неутомно шукав і студіював в сім напрямі давні літератури; цілий ряд його праць присвячено студіюванню з норманського становища пам’яток IX – X і дальших віків, що дотикалися руської історії (амастридська й сурозька легенда, записка готського топарха, листи папи Николая, звістки Ібрагима ібн Якуба, аль Бекрі, джерела про каспійські походи Русі і т. ін.).

Взагалі він багато працював і публікував як в сій справі, так і в деяких інших питаннях і галузях – руської хронології, нумізматики і т. ін., й сі дуже численні його праці, публіковані головно в виданнях Петербурзької академії, мають цінність завдяки значній ерудиції автора, хоч не визначаються оригінальністю ідей і виводів, а прокрустове ложе норманської теорії, що до нього приладжував він свої виводи, не раз мстилося на них. Взагалі він був дуже добрим ерудитом і неутомним робітником на ниві початкової історії Русі.

В.Ястребов

З Єлісаветграду одержали ми звістку про особливо болючу, бо дуже передчасну втрату – В.Ястребова, учителя реальної школи в Єлісаветграді. Небіжчик займав поважне місце на полі української археології, етнографії й фольклору, був діяльним співробітником Російської археологічної комісії й наукових видавництв російської України – «Киевской старины», видань Одеського історичного і істор[ико]-філологічного тов[ариства] й ін[ше], був співробітником і наших «Записок».

На полі української археології заслужився особливо своїм «Опытом топографического обозрения древностей Херсонской губ[ернии]» (1894), на полі етнографії – «Материалами по этнографии Новороссийского края» (1894); по українській етнології дав він кілька дрібних, але цінних статей, головно в «К[иевской] старине» (про молодечі громади, короваї, писанки й і[нше]). Перетяження й нервове роздражнення від кількох років уже перепиняло його наукову роботу й привело його нарешті до психіатричного шпиталю, де він і умер (в Херсоні), полишивши щирий жаль по передчасно страченім робітнику.

Примітки

Публікується за виданням: Грушевський М. Посмертні згадки (А.Скальковський, Е.Кунік, В.Ястребов) // ЗНТШ. – Львів, 1899. – Т. 27. – С. 16 – 18. Автограф некролога зберігається в: ЦДІАУЛ. – Ф. 401, оп. 1, спр. 47, арк. 17 – 19).

Скальковський Аполлон Олександрович (13 (01) 01.1808, Житомир – 09.01. 1899 (29.12.1898), Одеса; похований на Старому (першому) християнському цвинтарі, могила не збереглася) – український історик, археограф, статист, економіст, етнограф, письменник.

Бібліографія праць А.Скальковського:

Скальковский Аполлон Александрович. (По поводу девяностолетия его жизни) // Киевская старина. – К., 1898. – № 1. – С. 156 – 159;

Хмарський В.М. А.О.Скальковський – археограф. – К., 1994. – С. 29 – 32;

Систематический указатель журнала «Киевская старина» (1882 – 1906). – Полтава, 1911;

Андрієвський О. Бібліографія літератури з українського фольклору. – К., 1930. – Т. I.

Література:

Архів Коша Нової Запорожської Січі. Корпус документів. 1734 – 1775. – К., 1998. – Т. І. – С. 5 – 23;

Архів Коша Нової Запорозької Січі: Опис справ. 1713 – 1776. 2-ге вид., доповнене і виправлене. – К., 1994. – С. 5 – 9;

Боровой С.Я. А.А.Скальковский и его работы по истории Южной Украины // Записки Одесского археологического общества. – Одесса, 1969. – Т. I (39). – С. 175 – 186;

Маркевич А.И. Аполлон Александрович Скальковский // Записки Одесского общества истории и древностей. – Одесса, 1900. – Т. XXІІ-XXIV: Некрологи. – С. 23-42;

Хмарський В.М. А.О.Скальковський – археограф. – К., 1994;

Його ж. Скальковський Аполлон Олександрович // Українські архівісти. Біобібліографічний довідник. – К., 1999. – Випуск І (XIX ст. – 1930-ті pp.). – С. 303 – 305;

Швидько Г.К. А.О.Скальковський та його «Історія Нової Січі…» // Скальковський А. О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького. – Дніпропетровськ, 1994. – С. 3 – 16.

… дістав з уряду поручення зайнятися історією й археографією краю – в історичній літературі утвердилася думка, що А.Скальковський почав займатися історією за завданням графа М.Воронцова. Підставу для цього подала авторська передмова до його першої праці «Хронологическое обозрение истории Новороссийского края». Насправді, як свідчить власноручна записка А.Скальковського новоросійському і бессарабському генерал-губернаторові графу М.Воронцову, датована 1834 p., ініціатива обстеження місцевих архівів і складання на їхній основі історії Південної України належить самому історику (див.: Швидько Г.К. А.О.Скальковський та його «Історія Нової Січі…» – С. 5).

… цінним утвором лишилася його «Історія Нової Січі», завдяки використаним в ній недрукованим досі архівним матеріалам – ця праця була фактично першим в історіографії синтетичним грунтовним дослідженням історії Запорозької Січі і засвідчила важливість розробки даної теми. Передрук праці (за третім виданням): СкальковськийА.О. Історія Нової Січі, або останнього Коша Запорозького / Передмова і коментар Г.К.Швидько, переклад з російської Т.С.Завгородньої. – Дніпропетровськ, 1994.

В 1880-х і 90-х pp. він містить знову ряд дрібніших розвідок і матеріалів по історіїXVIIIв., головно в «Киевской старине « (1882 – 1891)… – у ці роки на сторінках «Киевской старины» з’явилося 15 праць А.Скальковського. Серед них були як історичні розвідки, так і археографічні публікації (див.: Хмарський В. Листи А.О.Скальковського до Ф.Г.Лебединцева // Київська старовина. – К., 1997. – № 5. – С. 103 – 104). Серед них і названі М.Грушевським праці: Филипп Орлик и запорожцы (1882. – № 4. – С. 106 – 132), Как судили и рядили в Сечи Запорожской (1886. – № 3. – С. 604 – 621), Секретная переписка Коша Запорожского (1734 – 1763) (1886. – № 2. – С. 327 – 349). Про мотиви співпраці з часописом, яка повернула А.Скальковського до написання історичних праць, див.: Хмарський В. А.О.Скальковський і журнал «Киевская старина» // Історико-літературний журнал. – Одеса, 1995. – № 1. – С. 9 – 11.

Кунік Аріст Арістович (Ернст-Едуард, 14(02).10.1814, с. Грановиця, поблизу м.Яуера у Прусській Сілезії, Німеччина – 30(18).01.1899, Петербург; похований на Смоленському лютеранському цвинтарі) – російський історик.

Бібліографія праць А.Куніка:

Императорская академия наук. 1889 – 1914. – Петроград, 1915. – Т. ІІІ: Материалы для биографического словаря действительных членов Императорской академии наук. – Ч. I: А – Л. – С. 364 – 374.

Література:

Васильевский В.Г. А.А.Куник. Некролог // Известия Императорской академии наук. – СПб, 1899. – V серія. – Т. X. – № 3. – С. XV-XXV;

Вольтер Э.А Академик А.А.Куник (биографическая заметка к его портрету) // Русская старина. – 1899. – Т. 98. – С. 365-370.

… Головною його працею була я лишилася його стара «Berufung der schwedischen Rodsen «, I – II (1844)… – повна назва праці: Die Berufung der schwedischen Rodsen durch die Finnen und Slaven. Eine Vorarbeit zur Entstehungsgeschichte des Russischen Staates. – St. Petersburg, 1844-1845. – Vols. 1-2.

… амастридська я сурозька легенда… – йдеться про праці: Der Raubzug und die Bekehrung eines Russenfürsten, nach der Biographie des Bischofs Georg von Amastris // Bulletin de la Classe des sciences historiques, philologiques et politiques de L’Académie impériale des sciences de Saint-Petersbourg 3 (pour 1845-46,1847). – T. ІІI. – № 3. – P. 33-48); Ergänzende bemerkungen zu den Untersuchungen über die Zeit der Abfassung des Lebens des hl. Georg von Amastris. Ein Beitrag zur Aufklärung der russisch-byzantinischen Chronologie des 9. Jahrhunderts // Mélanges russes, tirés du Bulletin de l’Académie impériale des sciences [vol. 27 (1881): 338 – 62]. – St. Petersburg, 1886. – Vol. 5. – P. 8-42.

… записка готського топарха… джерела про каспійські походи Русі… – йдеться про праці А.Куніка: О записке готського топарха. (По поводу новых открытий о Таманской Руси и Крымских готах) // Записки Императорской академии наук. – СПб, 1874. – Т. XXIV. – Кн. 1. – С. 61 – 160; Заметка об описании славянских земель, составленном Ибрагимом Ибн-Якубом // Записки Императорской академии наук. – СПб, 1874. – Т. LXIII. – Кн. 2. – С. 221 – 223; Известия ал-Бекри и других авторов о Руси и Славянах. Ч.І. Статьи и разыскания А.Куника и барона В.Розена // Записки Императорской академии наук. – СПб, 1878. – Т. XXXII. – Кн. 2. – Приложение № 2; Отзыв о соч. Б.Дорна: Каспий. О походах древних русских на Табаристан, с дополнительными сведениями о других набегах их на прибережья Каспийского моря // Записки Императорской академии наук. – СПб, 1895. – Т. XXVI. – Приложение № 1.

Ястребов Володимир Миколайович (18(06).07.1855, с.Крина Лука Самарської губ. – 02.01.1899 (21.12.1898), Херсон) – український етнограф та археолог. Співпрацював з Петербурзькою археологічною комісією, за дорученням якої з кінця 1880-х pp. проводить розкопки пам’яток у Херсонській губернії. Листувався з багатьма відомими вченими: Ф.Вовком, О.Бобринським, М.Кондаковим та ін. У ЦДІАУК збереглися листи В.Ястребова до М.Грушевського: ф. 1235, оп. 1, спр. 865, с. 1 – 8 (4 листи за 1895 p.); спр. 873, с. 171 – 174 (лист за 1895 p.).

Бібліографія праць В.Ястребова:

Андрієвський О. Бібліографія літератури з українського фольклору. – К., 1930. – Т. І;

Императорское московское археологическое общество в первое пятидесятилетие его существования (1864 – 1914 гг.). – М., 1915. – Т. 2. – С. 249;

Систематический указатель журнала «Киевская старина» (1882 – 1906). – Полтава, 1911.

Література:

Владимир Николаевич Ястребов. (Некролог) // Киевская старина. – К., 1899. – № 10. – Отд. I. – С. 121-126;

Бракер Н. Володимир Миколаевич Ястребов. (До тридцятих роковин смерти) // Україна. – К., 1929. – Березень – квітень. – С. 80-91;

Л.Ч. Володимир Ястребов. (Некролог) // ЗНТШ. – Львів, 1899. – Т. XXIX. – С. 1 – 4;

Сумцов М.Ф. Современная малорусская этнография. В.Н.Ястребов, С.А.Чернявская, М.Ф.Комаров // Киевская старина. – К., 1895. – № 5. – Отд. I. – С. 186 – 198;

Ястребов Владимир Николаевич // Императорское московское археологическое общество в первое пятидесятилетие его существования (1864 – 1914 гг.). – М., 1915. – Т. 2. – С. 425.

… був діяльним співробітником Російської археологічної комісії… – йдеться про Петербурзьку археологічну комісію, з якою В.Ястребов за посередництвом професора М.Кондакова найплідніше співпрацював. У1893 р. комісія видала найвагомішу археологічну працю вченого «Лядинский и Томниковский могильники Тамбовской губернии» (детально див.: Бракер Н. Володимир Миколаєвич Ястребов. – С. 86 – 88).

… видань Одеського історичного і істор[ико]-філологічного тов[ариства]… – в «Летописи Историко-филологического общества при Императорском Новороссийском университете» В.Ястребов видрукував працю «Материалы по этнографии Новороссийского края» (1894. – Т. II) та замітку «О значении памятника В.И.Григоровичу для местного общества» (1894. – Т. III. – Вып. II. – С. 83-85).

… був співробітником і наших «Записок» – відомості про співпрацю з ЗНТШ подано також у некролозі «Володимир Ястребов» (ЛНВ. – 1899. – Т.VII. – Кн. IV. – С. 67 – 68) із зазначенням публікації: «В VII томі наших «Записок» надрукував він широку і дуже цінну критику монументального видання Бобринського «Курганы м.Смелы». Ця рецензія в ЗНТШ (1895. – Т. VII. – С. 1 – 8) була подана під криптонімом «М.А.».

… заслужився особливо своїм «Опытом топографического обозрения древностей Херсонской губ[ернии]»… – праця була опублікована в «Записках Императорского Одесского общества истории и древностей» (1894. – Т. XVII) та видрукувана окремою відбиткою. Рецензію на працю подав М.Грушевський (ЗНТШ. – Львів, 1895. – Т. V – С. 1-3).

… на полі етнографії – «Материалами по этнографии Новороссийского края «… – під назвою «Материалы по этнографии Новороссийского края, собранные в Елисаветградском и Александрийском уездах Херсонской губернии: I. Суеверия и обряды. II. Легенды, сказки и рассказы» праця вийшла в «Летописи Историко-филологического общества при Императорском Новороссийском университете» (1894. – Т. II) та окремим виданням (Одеса, 1894). Рецензію на працю подав В.Гнатюк (ЗНТШ. – 1895. – Т. VI. – С 48-60).