Я малоросс

Михаил Грушевский

Я малоросс, моя страна –

Гнездо борцов за честь и волю,

Лежит теперь порабщена,

Горюя, плачась на недолю.

В презреньи милый наш язык,

Молчать мы уж давно привыкли,

Шутить над нами всяк привык

И мы с насмешками уж свыклись.

Уж много слабых сыновей

Тебя забыли, Украина,

Те – аргусы земли ж своей,

Те руку лижут господина,

Одни молчат в неволе этой,

Те отреклися от тебя,

Чем заслужила эту кару

Отчизна бедная моя?

Не тем ли, что в годину скорби

Детей на битву ты слала,

Что средь печалей, разорений

Ты твердо знамя все ж несла,

Боролась ты за честь и волю,

Несла знаменья ты креста.

За что ж тебя теперь постигли,

Неволя, рабство, нищета?

За то ль, что кровью обливаясь

И волю уж отбив себе,

Москве дала на сохраненье,

На радость гибельной судьбе

Соединясь с Москвой коварной,

Хранила честно договор,

Лья кровь из-за неблагодарной,

Как льешь ее и до сих пор.

И за покорность, за смиренье

Ты оскорбленья лишь несла

И чашу горя, унижений

По каплям выпила до дна.

Терпи, Украйна, уж недолго

Тебе осталося терпеть.

Уж скоро, скоро крик призывный

Повсюду должен прогреметь.

Настанет час, и крик призывный

Вдруг прогремит во все края,

В союз мы станем неразрывный

За тебя, родина моя.

Перед порывом силы честной

Москва недолго устоит,

Падет она, Украйна встанет

И вновь свобода зацарит.

Волною гордой в край из края

Промчится нашей речи звук,

Подымем мы свободы знамя

И уж не выпустим из рук!

2.ХІ.1883

Примітки

Перша публікація: Пам’ять століть. – 1996. – № 3. – С. 57–58.

Подається за автографом: ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 260. – Арк. 41.

Те – аргусы земли ж своей… – у грецькій міфології Аргус – багатоокий велетень, невсипущий сторож. У переносному значенні вживається як презирлива назва жорстокого безпринципного наглядача.

Соединясь с Москвой коварной, / Хранила честно договор… – М.Грушевський має на увазі Переяславський договір 1654 р., в результаті якого Українська держава з її республікансько-демократичною формою правління опинилася у складі монархічної Росії і була позбавлена можливостей подальшого розвитку. Звичайно, кожна зі сторін бачила в цьому договорі ефективний засіб для реалізації власних планів: Б.Хмельницький прагнув, використовуючи Росію як важіль, нарешті вирвати українські землі зі складу Речі Посполитої та розбудувати власну державу. Московський же цар хотів часткову залежність України перетворити на цілковиту, спочатку обмежити, а в перспективі скасувати українські автономні права та вольності, і це фактично вдалося: брутально порушуючи т.зв. «березневі статті» 1654 р., Москва в наступні десятиріччя форсувала поступовий, але невпинний процес втрати Українською державою своїх етнічних рис, ліквідації суспільно-політичних органів влади. Негативна оцінка молодим М.Грушевським цього політичного чину Б.Хмельницького виявилася і у формі датування деяких віршів: 1883 рік він називає 229-м роком неволі, ведучи її відлік саме з 1654 року (див. два наступні поетичні тексти).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 27 – 28.